болото
БОЛО́ТО, а, с.
1. Грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, здебільшого зі стоячою водою та вологолюбною рослинністю; багно (у 1 знач.), трясовина.
Аби болото, а жаби будуть (прислів'я);
Лечу, лечу, а вітер віє. Передо мною сніг біліє. Кругом бори та болота (Т. Шевченко);
Насилу вибрались стороною і пішли найглухішими болотами в потрібному напрямку (Ю. Яновський);
Українське Полісся до 1983 р. втратило близько 550 тисяч гектарів боліт (із журн.).
2. тільки одн. Земля на шляхах, стежках і т. ін., розріджена внаслідок дощів, розтавання снігу та інших явищ; багно (у 2 знач.), грязюка.
Сонце було на заході. Надворі болото, вітер, холод (М. Коцюбинський);
Міг би ти [сніг] в калюжу впасти Та й зробитися болотом (Леся Українка);
Підсихало болото, вияснювалося небо, розцвіталися квітки (Б. Лепкий);
Козаки й поляки однаково були заляпані болотом по самі очі (П. Панч).
3. тільки одн., перен. Відсутність справжньої діяльності, ініціативи; застій.
Нащо вони зробили свідком хатнього болота ту чисту душу?.. (М. Коцюбинський);
Прийшла старість – болото (М. Хвильовий);
Інколи й байдужість охоплює, але потім думаєш: ну, хто ж витягне нас із цього болота, коли не самі (з газ.);
// Про морально деградованих людей.
Навколо – болото: бомжі, злочинці, шахраї.
Словник української мови (СУМ-20)