Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
боронувати —
боронува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
боронувати —
БОРОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. Розпушувати землю бороною. Недоцільно боронувати озимі посіви дуже рано (з наук. літ.); Боронували поле перед посівом і після посіву (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
боронувати —
БОРОНУВА́ТИ (розпушувати зорану землю бороною, граблями), СКОРО́ДИТИ, ВОЛОЧИ́ТИ, БОРОНИ́ТИ рідко. Орати, боронувати й сіяти учив мене батько (Т.
Словник синонімів української мови
боронувати —
Боронува́ти, -ну́ю, -ну́єш; -ну́й, -ну́йте що
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
боронувати —
БОРОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Розпушувати землю бороною. Недоцільно боронувати озимі посіви дуже рано (Бур’яни.., 1957, 181).
Словник української мови в 11 томах
боронувати —
Боронувати, -ную, -єш гл. = боронити 3. Старими жидами орав, а (жидівками боронував. АД. ІІ. 28.
Словник української мови Грінченка