Великий тлумачний словник сучасної мови

бризкати

бри́зкати

-аю, -аєш, недок.

1》 неперех. Розлітатися, розсипатися бризками, дрібними частинками.

2》 неперех., чим і без додатка. Викидати, розкидати, розсипати бризки рідини, іскри, дрібні частинки чого-небудь.

3》 перех., кого, що чим. Обливати дрібними краплями, бризками.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. бризкати — (розсипати щось дрібне) порскати, прискати, пирскати, (більшими краплями) скроплювати.  Словник синонімів Полюги
  2. бризкати — бри́зкати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. бризкати — (водою) порскати, бризкатися, хлюпатися; (воду) розбризкувати; (- хвилю) хлюпати, плескати; (іскри) сипати.  Словник синонімів Караванського
  4. бризкати — Кропити, покропити, закроплювати, закропити, позакроплювати, накроплювати, накропити, понакроплювати, окроплювати, окропити, поскроплювати, скроплювати, поскроплювати, мочити, помочити, змочувати, змочити, позмочувати намочувати, намочити...  Словник чужослів Павло Штепа
  5. бризкати — БРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, недок. 1. чим. Розлітатися, розсипатися бризками, дрібними частинками. Дощик бризкав (П. Чубинський); Пшениця валиться йому на плече; з колосків бризкає золоте зерно (І. Нечуй-Левицький); Сльози бризками бризкають з її очей (І.  Словник української мови у 20 томах
  6. бризкати — I збризкувати, кропити, пирскати, примочувати, прискати, порскати, скроплювати, сприскувати, спорскувати, хлюпати, чвиркати II див. лити  Словник синонімів Вусика
  7. бризкати — БРИ́ЗКАТИ (розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками, іскрами і т. ін.); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИ розм., ЧВИ́РКАТИ розм., ЧВІ́РКАТИ рідше (бризкати з силою, під тиском чогось). — Док.  Словник синонімів української мови
  8. бризкати — Бри́зкати, -каю, -каєш; бри́знути, бри́зну, -неш, -не, -нуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бризкати — БРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Розлітатися, розсипатися бризками, дрібними частинками. Дощик бризкав (Чуб., III, 1872, 218); Пшениця валиться йому на плече; з колосків бризкає золоте зерно (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  10. бризкати — Бризкати, -каю, -єш гл. Брызгать. Дощик бризкав. Чуб. ІІІ. 218.  Словник української мови Грінченка