бронзовий

бро́нзовий

-а, -е.

1》 Прикм. до бронза 1).

|| Зробл. з бронзи.

2》 Який має колір бронзи; золотисто-коричневий.

Бронзовий вексель — вексель, який не має майнового забезпечення і видача якого має на меті штучне збільшення боргів особи у разі його неспроможності.

Бронзовий вік — період в історії людства, коли поряд із кам'яними були поширені вироби з бронзи.

Бронзова хвороба мед. — хвороба надниркових залоз, що викликає бронзове забарвлення шкіри.

Бронзовий призер — власник бронзової медалі за третє місце в спортивних змаганнях, на конкурсі і т. ін.

Значення в інших словниках

1. бронзовий — бро́нзовий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бронзовий — БРО́НЗОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до бро́нза 1. Бронзовий полиск; // Зробл. з бронзи. – Оті всі бронзові каблучки подавали йому тутешні дівчата (І.  Словник української мови у 20 томах
3. бронзовий — бронзовий коричневий (ср, ст): Не переживай, Сяню, ти його легко впізнаєш, він буде в бронзовій маринарці і в руках буде мати книжку Лисяка, яку має мені віддати (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. бронзовий — КОРИ́ЧНЕВИЙ (кольору кориці, смаженої кави, шоколаду), БРУНА́ТНИЙ, БРУНА́СТИЙ, ЦИНАМО́НОВИЙ заст.; КАШТА́НОВИЙ (кольору каштана — перев. про колір волосся і масть коня); ГНІДИ́Й, КА́РИЙ (темно-коричневий — перев.  Словник синонімів української мови
5. бронзовий — Бро́ндзовий і бро́нзовий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бронзовий — БРО́НЗОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до бро́нза 1; // Зробл. з бронзи. — Оті всі бронзові каблучки подавали йому тутешні. дівчата (Н.-Лев., IV, 1956, 383); Славний той міст знаменитими чотирма вороними бронзовими кіньми (Вишня, І, 1956, 302).  Словник української мови в 11 томах