бронзовий
БРО́НЗОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до бро́нза 1.
Бронзовий полиск;
// Зробл. з бронзи.
– Оті всі бронзові каблучки подавали йому тутешні дівчата (І. Нечуй-Левицький);
Славний той міст знаменитими чотирма вороними бронзовими кіньми (Остап Вишня);
Ляля перевела погляд на бронзове погруддя Гоголя (О. Гончар);
Похитується вогонь свічок у бронзових канделябрах (М. Слабошпицький).
2. перен. Який має колір бронзи; золотисто-коричневий.
Гаряче світло грало на запеченому бронзовому виду Олександри, обливало темні бронзові руки (М. Коцюбинський);
Труда непорозуміло дивиться великими бронзовими очима на сестру: що ж тут страшного такого? (В. Винниченко);
Цвітуть діти, ростуть з молодняком дубовим, бронзові шиї, очі блищать, як спілі вишні після дощу (М. Хвильовий);
Гафійці років вісімнадцять-дев'ятнадцять. Це міцна чорноброва дівчина з бронзовим засмаглим обличчям (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)