бубоніння

бубоні́ння

-я, с.

Дія за знач. бубоніти і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. бубоніння — бубоні́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бубоніння — БУБОНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. бубоні́ти і звуки, утворювані цією дією. Дівчата раптом перестали сміятися, навіть лектор зробив паузу в своєму бубонінні (Іван Ле); Захоплений роботою, він не дуже прислухався до розмов навколо.  Словник української мови у 20 томах
3. бубоніння — БУБОНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. бубоні́ти і звуки, утворювані цією дією. Дівчата раптом перестали сміятися, навіть лектор зробив паузу в своєму бубонінні (Ле, Право.., 1957, 104); Захоплений роботою, він не дуже прислухався до розмов навколо.  Словник української мови в 11 томах