будячиння

будячи́ння

-я, с.

Збірн. до будяк.

Значення в інших словниках

1. будячиння — будячи́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. будячиння — БУДЯЧИ́ННЯ, я, с. Те саме, що будя́ччя. Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги, і на жовтих пагорбках шумлять гіркий полин, жовті трави, колюче будячиння (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
3. будячиння — Будячи́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. будячиння — БУДЯЧИ́ННЯ, я, с. Збірн. до будя́к. Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги, і на жовтих пагорбках шумлять гіркий полин, жовті трави, колюче будячиння (Кучер, Чорноморці, 1956, 11).  Словник української мови в 11 томах