букцина

бу́кцина

-и, ж.

Давньо-римський металевий духовий музичний інструмент.

Значення в інших словниках

1. букцина — БУКЦИ́НА, и, ж. Давньоримський духовий інструмент з дуже вигнутим металевим рогом та невеликим розтрубом. У Давньому Римі хриплим ревом букцини подавали сигнал до початку битви (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах