бухи

бухи́

виг.

1》 Звуконаслідування на означення сильного кашлю.

2》 розм. Уживається як присудок за знач. бухикати.

Значення в інших словниках

1. бухи — БУХИ́, виг. 1. Звуконаслідування на означення кашлю, перев. сильного. Ще з Америки привіз батько до хати тяжкий кашель у грудях. Такий сухий та задушливий, що не давав нам спати по ночах – бухи та бухи (П. Козланюк). 2. розм.  Словник української мови у 20 томах
2. бухи — БУХИ́, виг. 1. Звуконаслідування на означення сильного кашлю. Ще з Америки привіз батько до хати тяжкий кашель у грудях. Такий сухий та задушливий, що не давав нам спати по ночах. Бухи та бухи, від смеркання до ранку (Козл., Сонце.., 1957, 50). 2. розм.  Словник української мови в 11 томах