бібліотаф

бібліота́ф

-а, ч.

Людина, що збирає книжки, але не читає їх і не дає користуватися іншим.

Значення в інших словниках

1. бібліотаф — БІБЛІОТА́Ф, а, ч., рідко. Людина, що збирає книжки, але не читає їх і не дає користуватися іншим. Бібліотаф ховає свої скарби від стороннього ока, що призводить до загибелі книжки для суспільства (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
2. бібліотаф — бібліота́ф (від бібліо... і грец. τάφος – могила) «той, хто ховає книги», жартівлива назва власника бібліотеки, який не дозволяє іншим нею користуватися.  Словник іншомовних слів Мельничука