Словник української мови у 20 томах

бібліотаф

БІБЛІОТА́Ф, а, ч., рідко.

Людина, що збирає книжки, але не читає їх і не дає користуватися іншим.

Бібліотаф ховає свої скарби від стороннього ока, що призводить до загибелі книжки для суспільства (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. бібліотаф — -а, ч. Людина, що збирає книжки, але не читає їх і не дає користуватися іншим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бібліотаф — бібліота́ф (від бібліо... і грец. τάφος – могила) «той, хто ховає книги», жартівлива назва власника бібліотеки, який не дозволяє іншим нею користуватися.  Словник іншомовних слів Мельничука