білобородий

білоборо́дий

-а, -е.

Який має сиву бороду.

Значення в інших словниках

1. білобородий — білоборо́дий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білобородий — БІЛОБОРО́ДИЙ, а, е. Який має сиву бороду. Сидить білобородий дервіш над свіжою могилою (М. Коцюбинський); Дзвонить білобородий професор-голова. Стукає дзвоником по столу (О. Довженко); Він [дід Олекса] стояв посеред дороги, високий, білобородий .. і значуще всміхався (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
3. білобородий — БІЛОБОРО́ДИЙ, а, е. Який мав сиву бороду. Сидить білобородий дервіш над свіжою могилою (Коцюб., II, 1955, 151); Дзвонить білобородий професор-голова. Стукає дзвоником по столу (Довж., І, 1958, 48).  Словник української мови в 11 томах