білобородий

БІЛОБОРО́ДИЙ, а, е. Який мав сиву бороду.

Сидить білобородий дервіш над свіжою могилою (Коцюб., II, 1955, 151);

Дзвонить білобородий професор-голова. Стукає дзвоником по столу (Довж., І, 1958, 48).

Значення в інших словниках

1. білобородий — білоборо́дий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білобородий — -а, -е. Який має сиву бороду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білобородий — БІЛОБОРО́ДИЙ, а, е. Який має сиву бороду. Сидить білобородий дервіш над свіжою могилою (М. Коцюбинський); Дзвонить білобородий професор-голова. Стукає дзвоником по столу (О. Довженко); Він [дід Олекса] стояв посеред дороги, високий, білобородий .. і значуще всміхався (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах