білобородий
БІЛОБОРО́ДИЙ, а, е. Який мав сиву бороду.
Сидить білобородий дервіш над свіжою могилою (Коцюб., II, 1955, 151);
Дзвонить білобородий професор-голова. Стукає дзвоником по столу (Довж., І, 1958, 48).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білобородий — білоборо́дий прикметник Орфографічний словник української мови
- білобородий — -а, -е. Який має сиву бороду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білобородий — БІЛОБОРО́ДИЙ, а, е. Який має сиву бороду. Сидить білобородий дервіш над свіжою могилою (М. Коцюбинський); Дзвонить білобородий професор-голова. Стукає дзвоником по столу (О. Довженко); Він [дід Олекса] стояв посеред дороги, високий, білобородий .. і значуще всміхався (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах