1. Словник української мови у 20 томах

білобородий

БІЛОБОРО́ДИЙ, а, е.

Який має сиву бороду.

Сидить білобородий дервіш над свіжою могилою (М. Коцюбинський);

Дзвонить білобородий професор-голова. Стукає дзвоником по столу (О. Довженко);

Він [дід Олекса] стояв посеред дороги, високий, білобородий .. і значуще всміхався (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білобородий — білоборо́дий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. білобородий — -а, -е. Який має сиву бороду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білобородий — БІЛОБОРО́ДИЙ, а, е. Який мав сиву бороду. Сидить білобородий дервіш над свіжою могилою (Коцюб., II, 1955, 151); Дзвонить білобородий професор-голова. Стукає дзвоником по столу (Довж., І, 1958, 48). Словник української мови в 11 томах