білобокий
БІЛОБО́КИЙ, а, е.
Який має білий бік (боки) чи білі плями на боках.
Біг кінь білобокий через яр глибокий (Сл. Гр.);
Береза ця снилась Сашкові, ти бачиш її, білобоку? (А. Малишко);
Оригінальності селам надавала забудова садиб, де на першому плані виднілися білобокі хати (з наук.-попул. літ.);
// Уживається як постійний епітет сороки.
А сорока білобока на скрипочку грає (П. Чубинський);
Сидить на сучку сорока білобока (Леся Українка);
Скрекотали білобокі сороки (Г. Колісник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білобокий — білобо́кий прикметник Орфографічний словник української мови
- білобокий — -а, -е. Який має білий бік (боки) чи білі плями на боках. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білобокий — БІЛОБО́КИЙ, а, е. Який має білий бік (боки) або білі плями на боках. Біг кінь білобокий через яр глибокий (Сл. Гр.); Береза ця снилась Сашкові, ти бачиш її, білобоку? (Мал., II, 1956, 55); // Уживається як постійний епітет сороки. Словник української мови в 11 томах