білобокий
БІЛОБО́КИЙ, а, е. Який має білий бік (боки) або білі плями на боках.
Біг кінь білобокий через яр глибокий (Сл. Гр.);
Береза ця снилась Сашкові, ти бачиш її, білобоку? (Мал., II, 1956, 55);
// Уживається як постійний епітет сороки.
А сорока білобока на скрипочку грав (Чуб., V, 1874, 1145);
Сидить на сучку сорока білобока (Л. Укр., III, 1952, 482).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білобокий — білобо́кий прикметник Орфографічний словник української мови
- білобокий — -а, -е. Який має білий бік (боки) чи білі плями на боках. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білобокий — БІЛОБО́КИЙ, а, е. Який має білий бік (боки) чи білі плями на боках. Біг кінь білобокий через яр глибокий (Сл. Гр.); Береза ця снилась Сашкові, ти бачиш її, білобоку? (А. Словник української мови у 20 томах