1. Словник української мови у 20 томах

білобандит

БІЛОБАНДИ́Т, а, ч., іст., зневажл.

Учасник нерегулярних білогвардійських загонів під час громадянської війни 1917–1922 рр.

Під час громадянської війни місто часто переходило з рук до рук: то білобандити в ньому господарюють, то махновці, то петлюрівці (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білобандит — білобанди́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. білобандит — БІ́ЛИЙ у знач. ім., перев. мн.; БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, БІЛЯ́К заст. зневажл., БІЛОБАНДИ́Т заст. (той, хто воював у лавах Білої гвардії); БІЛОГВАРДІ́ЙЩИНА збірн., зневажл. Словник синонімів української мови
  3. білобандит — БІЛОБАНДИ́Т, а, ч. Той, хто належить до контрреволюційного угруповання. Були й такі, що.. просто йшли в білобандити (Ле, Міжгір’я, 1953, 23); У тій банді.. петлюрівці недавні і білобандити (Забашта, Вибр., 1958, 225). Словник української мови в 11 томах