білобандит
БІ́ЛИЙ у знач. ім., перев. мн.; БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, БІЛЯ́К заст. зневажл., БІЛОБАНДИ́Т заст. (той, хто воював у лавах Білої гвардії); БІЛОГВАРДІ́ЙЩИНА збірн., зневажл. (білогвардійці, а також біла еміграція); БІЛОЕМІГРА́НТ (той, хто належав до білої еміграції). Увесь ліс шумів од них — партизанів. І якщо вночі десь займався полум'ям хутір якогось буржуя, якщо вночі десь вирубано білих заставу, всі знали: це ніхто ж, як лісовики (А. Головко); У місті купка червоноармійців змагалася з повсталими білогвардійцями (О. Донченко); Інші єпархіальні службовці знаходили мужність озирнутися на себе, клясти минуле й шукати в новому бодай якоїсь зачіпки жити. Були й такі, що.. просто йшли в білобандити (І. Ле); Погнали білогвардійщину. Вийшов з копанок Олександр Сухомлинський і знову став правити в ревкомі (І. Цюпа).
Значення в інших словниках
- білобандит — білобанди́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- білобандит — БІЛОБАНДИ́Т, а, ч., іст., зневажл. Учасник нерегулярних білогвардійських загонів під час громадянської війни 1917–1922 рр. Під час громадянської війни місто часто переходило з рук до рук: то білобандити в ньому господарюють, то махновці, то петлюрівці (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- білобандит — БІЛОБАНДИ́Т, а, ч. Той, хто належить до контрреволюційного угруповання. Були й такі, що.. просто йшли в білобандити (Ле, Міжгір’я, 1953, 23); У тій банді.. петлюрівці недавні і білобандити (Забашта, Вибр., 1958, 225). Словник української мови в 11 томах