біловолосий

БІЛЯ́ВИЙ (який має світле волосся), БІЛОВОЛО́СИЙ, БІЛОГОЛО́ВИЙ, СВІТЛОВОЛО́СИЙ, ЯСНОВОЛО́СИЙ поет.; СВІТЛОКО́СИЙ, ЯСНОКО́СИЙ поет. (про дівчину, жінку). Три хлопчики — один рудоволосий, Чорнявий другий та білявий третій — Майструють тут (М. Рильський); З сусідньої кімнати вибіг хлопчик років чотирьох-п'яти. Біловолосий, пухкенький, з круглими карими оченятами й носом-ґудзичком (Ю. Збанацький); Біля Тимофія зі списками і олівцем в руках крутиться білоголовий підліток Юрій Підіпригора (М. Стельмах); Мале дитя світловолосе Сидить в солдата на руках (М. Гірник); То жінка молода несе тобі обід. За нею дівчинка біжить ясноволоса (М. Рильський). — Пор. 1. бі́лий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біловолосий — біловоло́сий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. біловолосий — -а, -е. Який має світле волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. біловолосий — БІЛОВОЛО́СИЙ, а, е. Який має світле або сиве волосся. З сусідньої кімнати вибіг хлопчик років чотирьох-п'яти. Біловолосий, пухкенький (Ю. Збанацький); Один із японських ієрогліфів означає “біловолосий чоловік”, тобто “старець” або “старійшина” (з наук. Словник української мови у 20 томах
  4. біловолосий — БІЛОВОЛО́СИЙ, а, е. Який мав світле волосся. З сусідньої кімнати вибіг хлопчик років чотирьох-п’яти. Біловолосий, пухкенький (Збан., Любов, 1957, 35). Словник української мови в 11 томах