1. Словник української мови у 20 томах

біловолосий

БІЛОВОЛО́СИЙ, а, е.

Який має світле або сиве волосся.

З сусідньої кімнати вибіг хлопчик років чотирьох-п'яти. Біловолосий, пухкенький (Ю. Збанацький);

Один із японських ієрогліфів означає “біловолосий чоловік”, тобто “старець” або “старійшина” (з наук.-попул. літ.);

До бенкетної зали входить консул Антоніо Массарі, він веде під руку струнку біловолосу красуню (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біловолосий — біловоло́сий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. біловолосий — -а, -е. Який має світле волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. біловолосий — БІЛЯ́ВИЙ (який має світле волосся), БІЛОВОЛО́СИЙ, БІЛОГОЛО́ВИЙ, СВІТЛОВОЛО́СИЙ, ЯСНОВОЛО́СИЙ поет.; СВІТЛОКО́СИЙ, ЯСНОКО́СИЙ поет. (про дівчину, жінку). Три хлопчики — один рудоволосий, Чорнявий другий та білявий третій — Майструють тут (М. Словник синонімів української мови
  4. біловолосий — БІЛОВОЛО́СИЙ, а, е. Який мав світле волосся. З сусідньої кімнати вибіг хлопчик років чотирьох-п’яти. Біловолосий, пухкенький (Збан., Любов, 1957, 35). Словник української мови в 11 томах