білобокий

БІЛОБО́КИЙ, а, е. Який має білий бік (боки) або білі плями на боках.

Біг кінь білобокий через яр глибокий (Сл. Гр.);

Береза ця снилась Сашкові, ти бачиш її, білобоку? (Мал., II, 1956, 55);

// Уживається як постійний епітет сороки.

А сорока білобока на скрипочку грав (Чуб., V, 1874, 1145);

Сидить на сучку сорока білобока (Л. Укр., III, 1952, 482).

Значення в інших словниках

1. білобокий — білобо́кий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білобокий — -а, -е. Який має білий бік (боки) чи білі плями на боках.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білобокий — БІЛОБО́КИЙ, а, е. Який має білий бік (боки) чи білі плями на боках. Біг кінь білобокий через яр глибокий (Сл. Гр.); Береза ця снилась Сашкові, ти бачиш її, білобоку? (А.  Словник української мови у 20 томах