білобокий
БІЛОБО́КИЙ, а, е.
Який має білий бік (боки) чи білі плями на боках.
Біг кінь білобокий через яр глибокий (Сл. Гр.);
Береза ця снилась Сашкові, ти бачиш її, білобоку? (А. Малишко);
Оригінальності селам надавала забудова садиб, де на першому плані виднілися білобокі хати (з наук.-попул. літ.);
// Уживається як постійний епітет сороки.
А сорока білобока на скрипочку грає (П. Чубинський);
Сидить на сучку сорока білобока (Леся Українка);
Скрекотали білобокі сороки (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)