білошерстий

білоше́рстий

-а, -е.

У якого біла шерсть.

Значення в інших словниках

1. білошерстий — білоше́рстий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білошерстий — БІЛОШЕ́РСТИЙ, а, е. Який має білу шерсть. Шість років тому на ринку у Виноградові Іван Лешко купив козу. Білошерсту тварину із симпатичними крутими рогами недорого продав йому матіївський селянин (з переказу); Німецький білошерстий пойнтер – мисливський собака (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах