білошерстий

БІЛОШЕ́РСТИЙ, а, е.

Який має білу шерсть.

Шість років тому на ринку у Виноградові Іван Лешко купив козу. Білошерсту тварину із симпатичними крутими рогами недорого продав йому матіївський селянин (з переказу);

Німецький білошерстий пойнтер – мисливський собака (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. білошерстий — білоше́рстий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білошерстий — -а, -е. У якого біла шерсть.  Великий тлумачний словник сучасної мови