біотип

біоти́п

-у, ч.

Група організмів у межах виду, що відзначаються характерними для них особливостями способу життя або поведінки.

Значення в інших словниках

1. біотип — біоти́п іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. біотип — Життєва форма, або сукупність особин із типовим генотипом.  Словник термінів з агрофітоценології
3. біотип — БІОТИ́П, у, ч., екол. Група організмів у межах популяції, які мають характерні особливості способу життя або поведінки. У межах одного біотипу (бука) біостійкість залежить від густини, віку, місця вирізки із стовбура (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. біотип — біоти́п (від біо... і тип) група особин у межах виду, що відзначаються характерними для них особливостями способу життя або поведінки.  Словник іншомовних слів Мельничука