біотип

БІОТИ́П, у, ч., екол.

Група організмів у межах популяції, які мають характерні особливості способу життя або поведінки.

У межах одного біотипу (бука) біостійкість залежить від густини, віку, місця вирізки із стовбура (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. біотип — біоти́п іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. біотип — Життєва форма, або сукупність особин із типовим генотипом.  Словник термінів з агрофітоценології
3. біотип — -у, ч. Група організмів у межах виду, що відзначаються характерними для них особливостями способу життя або поведінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. біотип — біоти́п (від біо... і тип) група особин у межах виду, що відзначаються характерними для них особливостями способу життя або поведінки.  Словник іншомовних слів Мельничука