біотип
БІОТИ́П, у, ч., екол.
Група організмів у межах популяції, які мають характерні особливості способу життя або поведінки.
У межах одного біотипу (бука) біостійкість залежить від густини, віку, місця вирізки із стовбура (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- біотип — біоти́п іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- біотип — Життєва форма, або сукупність особин із типовим генотипом. Словник термінів з агрофітоценології
- біотип — -у, ч. Група організмів у межах виду, що відзначаються характерними для них особливостями способу життя або поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- біотип — біоти́п (від біо... і тип) група особин у межах виду, що відзначаються характерними для них особливостями способу життя або поведінки. Словник іншомовних слів Мельничука