бісити

біси́ти

бішу, бісиш, недок., перех., розм.

Дуже сердити, гнівити кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. бісити — біси́ти дієслово недоконаного виду розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. бісити — БІСИ́ТИ, бішу́, бі́сиш; наказ. сп. біси́; недок., кого, розм. Дуже сердити, гнівити кого-небудь. Спокій Сулятицького все ще бісив князя. Хотів чимось дошкулити шляхтичеві, але не знаходив чим (В. Гжицький).  Словник української мови у 20 томах
3. бісити — ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше.  Словник синонімів української мови
4. бісити — БІСИ́ТИ, бішу́, бі́сиш, недок., перех., розм., рідко. Дуже сердити, гнівити кого-небудь. Спокій Сулятицького все ще бісив князя. Хотів чимось дошкулити шляхтичеві, але не знаходив чим (Гжицький, Опришки, 1962, 114).  Словник української мови в 11 томах