бісити
БІСИ́ТИ, бішу́, бі́сиш; наказ. сп. біси́; недок., кого, розм.
Дуже сердити, гнівити кого-небудь.
Спокій Сулятицького все ще бісив князя. Хотів чимось дошкулити шляхтичеві, але не знаходив чим (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)