бісирувати
БІСИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. і док.
1. кого. Викликати на біс.
Її по кілька разів бісирували, і знов здіймався гамір (з мемуарної літ.).
2. Виступати на біс.
Вдячні слухачі змушували віртуозів бісирувати, і в результаті концерт, ставши центральною подією вечора, тривав близько трьох годин (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)