біситися
БІСИ́ТИСЯ, бішу́ся, бі́сишся; наказ. сп. біси́сь; недок., розм.
Бути в стані роздратування, дуже сердитися; лютувати.
І поки ж будеш ти біситься? На Трою і Троянців злиться? (І. Котляревський);
Ми бісились, бо в нас було самолюбство (М. Хвильовий);
Дівчата мовби веселіли з того, як бісився Нестір (К. Гордієнко);
* Образно. А надворі бісилась метелиця (Є. Кравченко).
◇ (1) Біси́тися з жи́ру, зневажл. – легковажно поводитися, вередувати, коверзувати, живучи в багатстві, в розкошах, без труднощів.
Один біситься з жиру, а другий риється по смітниках за кухонними покидьками (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)