біситися

біси́тися

[б'ісити^ес'а]

б'ішус'а, -си^ес'а, -си^ец':а, -с'ац':а; нак. -сис'а, -с'іц':а

Значення в інших словниках

1. біситися — біси́тися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. біситися — бішуся, бісишся, недок., перех. Бути в стані роздратування, дуже сердитися; лютувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. біситися — БІСИ́ТИСЯ, бішу́ся, бі́сишся; наказ. сп. біси́сь; недок., розм. Бути в стані роздратування, дуже сердитися; лютувати. І поки ж будеш ти біситься? На Трою і Троянців злиться? (І. Котляревський); Ми бісились, бо в нас було самолюбство (М.  Словник української мови у 20 томах
4. біситися — див. вередувати; пустувати; сердитися  Словник синонімів Вусика
5. біситися — біси́тися з жи́ру, зневажл. Вередувати, живучи в багатстві, без труднощів. Один біситься з жиру, а другий риється по смітниках за кухонними покидьками (Ірина Вільде).  Фразеологічний словник української мови
6. біситися — БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. біситися — БІСИ́ТИСЯ, бішу́ся, бі́сишся, недок., розм., рідко. Бути в стані роздратування, дуже сердитися; лютувати. І поки ж будеш ти біситься? На Трою і Троянців злиться? (Котл., I, 1952, 292); Дівчата мовби веселіли з того, як бісився Нестір (Горд.  Словник української мови в 11 томах