біситися
БІСИ́ТИСЯ, бішу́ся, бі́сишся, недок., розм., рідко. Бути в стані роздратування, дуже сердитися; лютувати.
І поки ж будеш ти біситься? На Трою і Троянців злиться? (Котл., I, 1952, 292);
Дівчата мовби веселіли з того, як бісився Нестір (Горд., II, 1959, 76);
*Образно. А надворі бісилась метелиця (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 5).
◊ З жи́ру біси́тися — капризувати, вередувати, живучи розкішно, сито.
— Один з жиру біситься, а другий риється по смітниках за кухонними покидьками (Вільде, Сестри.., 1958, 154).
Словник української мови (СУМ-11)