бісиця

БІСИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до біс¹ 1.

Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки — і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бішеня [бісеня] (Коцюб., II, 1955, 306).

Значення в інших словниках

1. бісиця — біси́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бісиця — -і, рідко. Жін. до біс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бісиця — БІСИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до біс¹ 1. Не “сокотилася” баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки – і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бішеня [бісеня] (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
4. бісиця — ЧОРТИ́ЦЯ розм. (злий дух; метка, смілива, лукава жінка тощо), ЧОРТИ́ХА розм., БІСИ́ЦЯ розм., ДИЯВОЛКА розм., ДИЯВОЛИ́ЦЯ розм. Спом'янув тут бідний дідич Чорта та чортицю, Плюнув з лиха, сів на бричку: — Рушай за границю! (С.  Словник синонімів української мови