1. Словник української мови в 11 томах

бісиця

БІСИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до біс¹ 1.

Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки — і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бішеня [бісеня] (Коцюб., II, 1955, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бісиця — біси́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бісиця — -і, рідко. Жін. до біс. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бісиця — БІСИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до біс¹ 1. Не “сокотилася” баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки – і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бішеня [бісеня] (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  4. бісиця — ЧОРТИ́ЦЯ розм. (злий дух; метка, смілива, лукава жінка тощо), ЧОРТИ́ХА розм., БІСИ́ЦЯ розм., ДИЯВОЛКА розм., ДИЯВОЛИ́ЦЯ розм. Спом'янув тут бідний дідич Чорта та чортицю, Плюнув з лиха, сів на бричку: — Рушай за границю! (С. Словник синонімів української мови