біхарці

біха́рці

-ів, мн.

Група народів в Індії та сусідніх районах Бангладешу та Непала.

Значення в інших словниках

1. біхарці — БІХА́РЦІ, ів, мн. (одн. біха́рець, рця, ч.; біха́рка, и, ж.). Група близьких за мовою та культурою народів у Південній Азії; живуть перев. в індійському штаті Біхар, а також у Бангладеш, Непалі та Бутані.  Словник української мови у 20 томах