ванти

ва́нти

вант, мн. (одн. ванта, -и, ж.), мор.

Сталеві або прядив'яні канати для кріплення щогл і піднімання по них, згортання і напинання корабельних вітрил.

Значення в інших словниках

1. ванти — ВА́НТИ, вант, мн. (одн. ва́нта, и, ж.). 1. мор. Канати, якими кріпляться щогли з бортів. Тримаючись за ванти, матроси стрімко піднімаються вгору по канатних сходах (О. Довженко); В снастях висвистував вітер.., ванти скрипіли від натуги (Д. Ткач).  Словник української мови у 20 томах
2. ванти — ва́нти (голл. want) відтяжки, що дотримують з боків вертикально розташовані предмети (напр., щогли).  Словник іншомовних слів Мельничука
3. ванти — ВА́НТИ, вант, мн. (одн. ва́нта, и, ж.), мор. Сталеві або прядив’яні канати для кріплення щогл і піднімання по них. В снастях висвистував вітер..  Словник української мови в 11 томах