Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
вахлакуватий —
вахлакува́тий прикметник
Орфографічний словник української мови
вахлакуватий —
ВАХЛАКУВА́ТИЙ, а, е, зневажл. Незграбний, неповороткий, вайлуватий. Інспектор переступив поріг і побачив за столом знайому вахлакувату фігуру (І. Кириленко).
Словник української мови у 20 томах
вахлакуватий —
див. вайлуватий
Словник синонімів Вусика
вахлакуватий —
НЕЗГРА́БНИЙ (який не має спритності й легкості в рухах), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., НЕВМІ́ЛИЙ, НЕВПРА́ВНИЙ, НЕЗРУ́ЧНИЙ рідше; НЕПОВОРОТКИ́Й, ВАЙЛУВА́ТИЙ, МІШКУВА́ТИЙ розм., РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ розм., ТЮХТІЮВА́ТИЙ розм., ВАХЛАКУВА́ТИЙ розм.
Словник синонімів української мови
вахлакуватий —
ВАХЛАКУВА́ТИЙ, а, е. Незграбний, грубуватий, вайлуватий. У однієї жінки був чоловік, такий собі вахлакуватий та неповороткий, та ще і не мав усіх дома (Україна.., І, 1960, 250); Інспектор переступив поріг і побачив за столом знайому вахлакувату фігуру (Кир., Вибр., 1960, 126).
Словник української мови в 11 томах