венеди

вене́ди

венети, -ів, мн.

Слов'янські племена епохи первіснообщинного ладу, які на зламі нашої ери населяли територію від Ельби до Дніпра.

Значення в інших словниках

1. венеди — ВЕНЕ́ДИ, ВЕНЕ́ТИ, ів, мн. (одн. вене́д, вене́т, а, ч.), іст. Слов'янські племена, які на рубежі нашої ери жили вздовж Вісли і узбережжя Балтійського моря. Перші писемні згадки про слов'ян (під назвою венедів) дають античні автори І–II ст. (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
2. венеди — Слов'янські племена, жили на рубежі н.е. між Одрою і Дніпром, біля Карпат; займались землеробством, осілим скотарством, мисливством і рибальством; торговельні зв'язки з ін. племенами; III ст. вели війни з Рим.  Універсальний словник-енциклопедія
3. венеди — ВЕНЕ́ДИ, ВЕНЕ́ТИ, ів, мн. Слов’янські племена епохи первіснообщинного ладу, які на рубежі нашої ери населяли територію від Ельби до Дніпра. Першими писаними джерелами про слов’ян є висловлювання письменників І-II ст. н.  Словник української мови в 11 томах