венеди

ВЕНЕ́ДИ, ВЕНЕ́ТИ, ів, мн. Слов’янські племена епохи первіснообщинного ладу, які на рубежі нашої ери населяли територію від Ельби до Дніпра.

Першими писаними джерелами про слов’ян є висловлювання письменників І-II ст. н. е. Таціта, Плінія і Птоломея, які називали їх венедами (Іст. УРСР, І, 1953, 30).

Значення в інших словниках

1. венеди — венети, -ів, мн. Слов'янські племена епохи первіснообщинного ладу, які на зламі нашої ери населяли територію від Ельби до Дніпра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. венеди — ВЕНЕ́ДИ, ВЕНЕ́ТИ, ів, мн. (одн. вене́д, вене́т, а, ч.), іст. Слов'янські племена, які на рубежі нашої ери жили вздовж Вісли і узбережжя Балтійського моря. Перші писемні згадки про слов'ян (під назвою венедів) дають античні автори І–II ст. (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. венеди — Слов'янські племена, жили на рубежі н.е. між Одрою і Дніпром, біля Карпат; займались землеробством, осілим скотарством, мисливством і рибальством; торговельні зв'язки з ін. племенами; III ст. вели війни з Рим.  Універсальний словник-енциклопедія