венеди
ВЕНЕ́ДИ, ВЕНЕ́ТИ, ів, мн. Слов’янські племена епохи первіснообщинного ладу, які на рубежі нашої ери населяли територію від Ельби до Дніпра.
Першими писаними джерелами про слов’ян є висловлювання письменників І-II ст. н. е. Таціта, Плінія і Птоломея, які називали їх венедами (Іст. УРСР, І, 1953, 30).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- венеди — венети, -ів, мн. Слов'янські племена епохи первіснообщинного ладу, які на зламі нашої ери населяли територію від Ельби до Дніпра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- венеди — ВЕНЕ́ДИ, ВЕНЕ́ТИ, ів, мн. (одн. вене́д, вене́т, а, ч.), іст. Слов'янські племена, які на рубежі нашої ери жили вздовж Вісли і узбережжя Балтійського моря. Перші писемні згадки про слов'ян (під назвою венедів) дають античні автори І–II ст. (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- венеди — Слов'янські племена, жили на рубежі н.е. між Одрою і Дніпром, біля Карпат; займались землеробством, осілим скотарством, мисливством і рибальством; торговельні зв'язки з ін. племенами; III ст. вели війни з Рим. Універсальний словник-енциклопедія