венеди
ВЕНЕ́ДИ, ВЕНЕ́ТИ, ів, мн. (одн. вене́д, вене́т, а, ч.), іст.
Слов'янські племена, які на рубежі нашої ери жили вздовж Вісли і узбережжя Балтійського моря.
Перші писемні згадки про слов'ян (під назвою венедів) дають античні автори І–II ст. (з наук. літ.);
Частина венедів на рубежі VII–VIII ст. переселилася східніше і ввійшла до складу східних слов'ян (з наук. літ.);
Одним із предметів торгівлі венетів, крім худоби, був бурштин, який доставлявся з берегів Балтики через альпійські перевали (так званий Бурштиновий шлях) (з наук.-попул. літ.);
До маркграфа Північної марки, спрямованого проти слов'янських племен лютичів і венедів, до Генріха .. прибула прекрасна, як янгол, руська княжна (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- венеди — венети, -ів, мн. Слов'янські племена епохи первіснообщинного ладу, які на зламі нашої ери населяли територію від Ельби до Дніпра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- венеди — Слов'янські племена, жили на рубежі н.е. між Одрою і Дніпром, біля Карпат; займались землеробством, осілим скотарством, мисливством і рибальством; торговельні зв'язки з ін. племенами; III ст. вели війни з Рим. Універсальний словник-енциклопедія
- венеди — ВЕНЕ́ДИ, ВЕНЕ́ТИ, ів, мн. Слов’янські племена епохи первіснообщинного ладу, які на рубежі нашої ери населяли територію від Ельби до Дніпра. Першими писаними джерелами про слов’ян є висловлювання письменників І-II ст. н. Словник української мови в 11 томах