Значення в інших словниках
-
вершень —
ве́ршень іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
вершень —
ВЕ́РШЕНЬ, шня, ч., рідко. Те саме, що ве́ршник 1. – Здоров був, Барило, – озвався передовий вершень, протягуючи до його [нього] руку (О. Стороженко).
Словник української мови у 20 томах
-
вершень —
ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм.
Словник синонімів української мови
-
вершень —
ВЕ́РШЕНЬ, шня, ч., рідко. Те саме, що ве́ршник. — Здоров був, Барило, — озвався передовий вершень, — протягуючи до його руку (Стор., І, 1957, 394).
Словник української мови в 11 томах
-
вершень —
Вершень, -шня м. = верхівень. Стор. МПр. 120.
Словник української мови Грінченка