вибовкувати

вибо́вкувати

-ую, -уєш, недок., вибовкати, -аю, -аєш, док., перех., розм.

Розказувати те, чого говорити не варто, що слід зберігати як таємницю; прохоплюватися словом.

|| Висловлювати що-небудь.

Значення в інших словниках

1. вибовкувати — вибо́вкувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вибовкувати — ВИБО́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БОВКАТИ, аю, аєш, док., що, розм. Розказувати те, чого говорити не варто, що слід зберігати як таємницю; проговорюватися. – Це бидло [хлопи] тиняється по шинках і сп'яну дещо вибовкує (М.  Словник української мови у 20 томах
3. вибовкувати — ПРОГОВОРИ́ТИСЯ (ненароком, мимоволі виказати перев. те, чого не слід було казати, розголошувати), ПРОМО́ВИТИСЯ, ОБМО́ВИТИСЯ, ПРОХОПИТИСЯ розм., ПРОБАЛА́КАТИСЯ розм., ВИ́БАЛАКАТИ розм., ПРОБО́ВКАТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. вибовкувати — ВИБО́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БОВКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Розказувати те, чого говорити не варто, що слід зберігати як таємницю; проговорюватися. — Бути чесним і правдивим — не значить вибовкувати все, що знаєш, і всім, кого знаєш (Кол., Терен.., 1959, 68); // Висловлювати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах