вибійниця

вибі́йниця

-і.

Жін. до вибійник (у 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. вибійниця — вибі́йниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вибійниця — ВИБІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до вибі́йник 2. Праця вибійниці вимагає сили, швидкості, витривалості й точності. Потрібно сполучити окремі фігури в цілісну художню композицію, вибити контур так, щоб не залишалося і сліду стикування окремих елементів (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. вибійниця — ВИБІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до вибі́йник 2.  Словник української мови в 11 томах