вибійниця —
вибі́йниця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
вибійниця —
-і. Жін. до вибійник (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
вибійниця —
ВИБІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до вибі́йник 2. Праця вибійниці вимагає сили, швидкості, витривалості й точності. Потрібно сполучити окремі фігури в цілісну художню композицію, вибити контур так, щоб не залишалося і сліду стикування окремих елементів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах