1. Словник української мови в 11 томах

вибійниця

ВИБІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до вибі́йник 2.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибійниця — вибі́йниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вибійниця — -і. Жін. до вибійник (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибійниця — ВИБІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до вибі́йник 2. Праця вибійниці вимагає сили, швидкості, витривалості й точності. Потрібно сполучити окремі фігури в цілісну художню композицію, вибити контур так, щоб не залишалося і сліду стикування окремих елементів (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах