вибійниця
ВИБІ́ЙНИЦЯ, і, ж.
Жін. до вибі́йник 2.
Праця вибійниці вимагає сили, швидкості, витривалості й точності. Потрібно сполучити окремі фігури в цілісну художню композицію, вибити контур так, щоб не залишалося і сліду стикування окремих елементів (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me