1. Словник української мови у 20 томах

вибійчаний

ВИБІЙЧА́НИЙ, а, е.

Зробл. з вибійки (у 1 знач.).

Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив'язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (Панас Мирний);

Невеличкий чоловічок, в широких вибійчаних штанях з вузькою довгою латкою на всю холошу, підходить ближче й, уклонившись, скидає бриля (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибійчаний — вибійча́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вибійчаний — -а, -е. Зробл. з вибійки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибійчаний — Вибійча́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вибійчаний — ВИБІЙЧА́НИЙ, а. е. Зробл. з вибійки. Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив’язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (Мирний, II, 1954, 46); З уяви виринає кремезний, опецькуватий хлопчик, вічно заклопотаний... Словник української мови в 11 томах
  5. вибійчаний — Вибійчаний, -а, -е Изъ набивной ткани. Сорочка на йому чорна, штани вибійчані. Мир. ХРВ. 11. Словник української мови Грінченка